Чарівне Дерево бажань
У невеличкому містечку жило троє друзів. Вони були найкращими друзями в світі. Найбільше вони полюбляли бігати зеленими луками, лазити по височенних деревах та ховатись в густих кронах, купатися в сріблястому озері.
Одного звичайного дня вони веселились на пагорбку, аж поки не втомились. Пустунам захотілось сховатись від гарячого літного сонечка під густим гіллям самотнього дерева, яке росло на пагорбі.
– От якби зараз попити холодної водички, - сказав мрійливо хлопчик . І в цю мить неподалік задзюрчало невеличке джерельце з прозорою та чистою водою. Діти швидко втамували спрагу і раптом зрозуміли, що перед ними – Дерево бажань. Як же вони зраділи. Вони бігали, весело сміялися та загадували бажання.
Раптом вони почули постріли. Це вийшов на полювання Злий мисливець. Він не любив дітей, а діти не любили Злого мисливця. Та тільки-но вини хотіли сховатись у густому зеленому листі Дерева бажань, як Злий мисливець помітив їх.
– Ага! Ось хто полякав всю мою здобич. Як би я хотів, щоб всі діти щезли з нашої землі далеко-далеко в космосі. Не встиг Злий мисливець доказати останніх своїх слів, як діти опинились на невідомій планеті.
Що це було за дивовижне місце! Земля, по якій ступали діти, була золотистою, ніби сонячне проміння. Здивованих дітей огортало рожеве повітря, до ніг та рук торкалися незнайомі рослини чудернацької форми та кольорів, яких діти не бачили раніше. І лише небо було знайомим та рідним – синім-синім. І раптом дітям захотілось додому, до їхніх матусь та татусів, до затишних домівок та теплих ліжечок.
– Мамо! Тату!
– Допоможіть!
– Рятуйте! – благали діти, та ніхто їх не чув. Дерево бажань залишилось на землі і повернутись додому вони не могли.
– Що ж робити? – запитав зажурено хлопчик.
– Нам треба знайти місце, де можна заночувати, – відповіла дівчинка.
Щойно вони рушили з місця, як їх оточили невідомі істоти. Вони були зеленого кольору, невисокі на зріст, мали п’ять очей і не мали рук та ніг. По землі вони пересувались за допомогою непомітних щупалець. Зелені істоти повели дітей до їхнього володаря. Він був такий самий зелений як і дивні творіння, проте голова в нього була більша, а на ній сяяла корона, на верхівках якої були розміщені всі планети сонячної системи.
Діти розповіли володареві, що трапилось і попросили про допомогу.
– ¬Ми б з радістю допомогли вам, – відповів повелитель Зелених чоловічків, – але на нашій планеті сталася біда: могутній астероїд впав на нашу планету і заблокував наші магічні сили.
– От якби у вас було наше дерево бажань, – сказала дівчинка, – ви б миттю побажали, щоб він зник.
– В мене ідея! – раптом вигукнув хлопчик і поліз у кишеню шортів. Звідти по-черзі з’являлися на світ усі хлоп’ячі скарби: рогатка, свищик, солдатик і навіть розтанувши шоколадна цукерка. Зелені чоловічки з надією дивилися на це, нічогісінько не розуміючи.
– Є! – і хлопчик переможно простягнув долоню – на ній лежала малесенька насінинка.
– Якщо ви її посадите, у вас буде своє чарівне дерево бажань, – радісно промовив він, і зразу ж спохмурнів – але прийдеться довго чекати, доки воно виросте…
– Не прийдеться! Не прийдеться! – зашуміли Зелені чоловічки, – на нашій планеті рослини ростуть дуже швидко. І щойно хлопчик опустив насінину в пухкий золотистий ґрунт, як з-під землі з’явився паросток, який ріс, ріс і перетворився на чудове Дерево бажань.
Повелитель Зелених чоловічків загадав, щоб могутній астероїд зник і до мешканців цієї незвичайної планети повернулися їхні сили. Але тепер дітям не потрібна була їхня допомога. Вони могли повернутись на планету Земля за допомогою Чарівного дерева бажань. Вони вигукнули своє бажання, але нічого не трапилось. І тут діти зрозуміли, що треба взятись за руки, адже вони справжні друзі, а лише дружба допомагає творити чудеса. За мить вони опинились на пагорбі, де самотньо височіло чарівне дерево бажань. Які щасливі вони були! Бо хоча в гостях добре, проте вдома найкраще. А ще вони побажали, щоб Злий мисливець став добрим і щоб Чарівне дерево виконувало лише гарні бажання.
